Тепер усе з одних рук (про ротовали та фарби)
02.04.2021
Середина лютого 2021 р. відзначилася приємною новиною для всього пакувального цеху України. ТОВ «Ротопрінт» запустило в Києві виробництво валів для ротодрукарських машин. Тепер виробники упаковки та етикетки, які для їх оформлення використовують ротодрук (а це понад 20 друкарських машин), зможуть, як кажуть, «з одних рук» (компанії «Флексорес» та «Ротопрінт») отримувати основні складові друкарського процесу: фарби та друкарські вали. Це допоможе підвищити якість друкарської продукції, покращити комунікацію, оперативність у виробничих відносинах.
Про проєкт, технологію та обладнання, будівництво, саме виробництво друкарських ротовалів та інвестиції для його реалізації ми поговоримо з Геннадієм Ждановим, головним ідеологом цього проєкту, який нарешті реалізував свою давню мрію, до якої йшов п’ять років.
Валерій Кривошей, к.х.н.
– Геннадію, коли і чому народилася ідея створення такого проєкту?
– Ідея зародилася вже більше понад п’ять років тому. Хотілося, щоб клієнт отримував максимальний сервіс, та ще й з одних рук… Бо друкарський вал без фарби – це ніщо, як, до речі, і фарба без вала.
Важливо, щоб, отримуючи дизайн від клієнта, знаючи, на якому обладнанні він друкує, розуміючи, якою фарбою він буде друкувати, відразу ж поставити йому друкарський вал із потрібними кутами, необхідною формою комірки. Щоб клієнт із мінімальними витратами отримав потрібний йому відбиток. А це економія на задрукованому матеріалі, часі наладки машини та на всьому іншому. Саме такою була основна ідея: скоротити час приладки в клієнта, надати йому повний сервіс, виходячи з того, щоб він якомога менше часу витрачав на підготовку безпосередньо до друку.
– Сьогодні на ринку є дві тенденції: наклади зменшуються, а кількість замовлень збільшується. Як це відбивається на виборі способу друку: флексо, рото, цифри?
– Відразу скажу відверто: я не є шанувальником цифрового друку. І не тому, що не виробляю для нього фарб. Цифровий друк, і це економічно обґрунтовано, вигідний для малих накладів (до 50 кг задрукованого матеріалу). Звичайно, якщо потрібно перевірити, чи «піде» певний вид упаковки в супермаркеті, то можна друкувати цифрою 10, 20 кг упаковки. Але не варто забувати, що цифровий друк – це друк сімома та більше кольорами. І коли замовник каже: «А тепер надрукуйте мені 1,5 т упаковки», то повторити цей друк флексо або ротогравюрою майже неможливо.
Зараз клієнти беруться за друк на флексомашині вже із замовлень 100–150 кг. Флексо не стоїть на місці, і сьогодні переналагодження кліше займає 15–20 хвилин.
Дійсно, наклади зменшуються, але треба пам’ятати, що є замовлення (наприклад, упаковка для кетчупу), які можна надрукувати тільки ротогравюрою. Всі інші способи дадуть значну кількість відходів та великі витрати часу на приладку.
– Із чого починалася реалізація цього проєкту, цього виробництва?
– Все насправді було дуже просто. Найголовніше – підібрати професійну команду. Правду кажучи, в Україні професіоналів, які займаються виробництвом валів, можна перелічити на пальцях однієї руки. Я збирав команду приблизно три роки. Робити вали може будь-яка людина, стандартно натиснувши кнопку і виконавши заводські настройки вала. Це буде стандартний вал. Хтось іде цим шляхом. Але нам потрібні були такі фахівці, які могли б виконати будь-яке наше завдання, зробити такий вал, який потрібен нашому замовнику. І така команда сьогодні в нас є.
– Геннадію, як вирішували проблему з фінансуванням?
– На жаль, тут «весела» ситуація... Я давно не відкривав нові компанії, і для мене стало несподіванкою, що зараз нові проєкти українські банки фінансують на дивних умовах. Відповідно до постанови Нацбанку України, якщо нова компанія, яка не мала оборотів, хоче взяти кредит, то банк відразу зобов’язаний сформувати резерви, ніби ця компанія може не повернути кредит. Тобто крім кредиту банк таку саму суму повинен заморозити в себе на рахунку. Тому ми вирішили побудувати завод без жодного кредиту, повністю за власні кошти. Це було досить важко, але зараз це легко з тієї причини, що ми стабільні, не обтяжені кредитами, можемо спокійно дивитися в майбутнє й говорити: хлопці, не переживайте, ми завтра нікуди не подінемося.
– Як Ви оцінюєте рівень встановленого обладнання? Звідки надходять матеріали й сировина?
– Ми вибрали найкраще обладнання і його закупили. На сьогодні це найновіше, найкраще обладнання у світі, не побоюся цього сказати, з виробництва ротогравюрних валів.
Головна сировина для нас – мідь і хром. Це все німецька якість. Витратні матеріали для перегравіювання валів отримуємо теж із Німеччини.
Заготовки для валів («трубу») купуємо в Дніпрі на підприємстві «Інтерпайп». Маємо механічну дільницю, на якій поки можемо випускати, на жаль, до 300 заготовок валів на місяць. Це теж була додаткова інвестиція, встановили абсолютно нове устаткування (токарні, шліфувальні, балансувальні верстати) з Болгарії. Перевага такого підходу очевидна. Наприклад, сталеву заготовку ми проточуємо всередині та зовні, а також повністю балансуємо. Завдяки цьому на наших валах можна друкувати зі швидкістю 350 м/хв і вище.
– Геннадію, кілька слів про екологію на виробництві валів.
– Воду ми беремо із власної свердловини, є своя «водопідготовка», після якої отримуємо воду чистішу, ніж дистильована. Стоки, звичайно ж, є, але ми витратили приблизно 1,5 млн грн на водоочищення. Вода, яка виходить із гальванічної ванни, містить сліди сірчаної кислоти. Тому її важливо олужнювати, правильно нейтралізувати, потім профільтрувати, забрати залишки солей, і вже повністю нейтральну воду скидати в каналізацію. Викидів глобальних фактично не маємо ніяких, але повітря теж фільтруємо. З ванни виходять легкі пари води, які несуть у собі мікрочастинки кислоти й лугу, тому там теж стоять фільтри-уловлювачі, які нейтралізують кислоту.
Ми підключені до залізничної колії, тому енергію отримуємо за першим тарифом. Це теж є незаперечною перевагою.
– Яка зараз потреба українського ринку в ротовалах та як ви можете її задовольнити?
– Я оцінюю нинішній ринок у 1200-1500 валів на місяць. Потужність наша – 400 валів на місяць. Але ми плануємо на початку літа (зараз ми будемо проводити тести в клієнтів та включатися у виробництво) поставити другий гравер, який дасть змогу випускати до 700 валів на місяць. Це якраз наполовину задовольнить потребу українського ринку.
– Якою є на сьогодні конкуренція? Якими бачите свої переваги?
– У кожного, хто присутній на українському ринку виробництва друкарських ротовалів, є свої переваги та проблеми. Наша мета – бути найкращими. Наприклад, у нас після гравера за головою, яка гравіює комірку, йде камера. Вона фотографує, вимірює комірку та порівнює її з еталоном. Якщо глибина, форма комірки змінюються, камера тут же сигналізує оператору про проблему. А це дуже важливо для випуску якісних валів. Крім того, на наших валах можна друкувати пакувальну та іншу продукцію на швидкості понад 300 м/хв.
– Які подальші перспективи розвитку цього виробництва?
– Все буде залежати від ринку: наскільки наш ринок буде розвиватися, наскільки буде зростати. У найближчий рік плануємо працювати тільки в Україні. тому що зараз наші потужності вже завантажені. А далі? Це легко масштабований бізнес. Головне – інтелектуальний центр, правильно підготовлені програми впровадження, кольороподілу та всього іншого. Тоді можна поставити це обладнання в будь-якій країні світу, і там люди просто натискатимуть кнопку і випускатимуть вали.
– Я знав про те, що Жданов увесь час робив гарні фарби, «марив» ними. Тепер – вали. А що взагалі ближче Геннадію Жданову? Як ці два компоненти друкарського процесу уживуться в ньому?
– Але ж фарба не може бути сама по собі без вала. Тоді вона абсолютно не має сенсу. Як і сам вал без фарби. Це бізнеси, які доповнюють один одного. А як уживуться в мені? Я розповім на прикладі мого дідуся. Дідусь мій пройшов Другу світову війну від початку до кінця. І коли мені було сім років, він садив мене на коліна, поїв чаєм і говорив: «Геночко! Розумієш, я дуже сильно люблю бабусю, твою маму і тебе. Але й дуже сильно ненавиджу фашистських окупантів. І ось ці дві риси дуже легко уживаються в мені, звичайній мирській людині».
– Геннадію, дякую за цю розмову. Увесь час я відчував таку потужну енергетику, такий емоційний заряд, такі професійні знання про друкарську справу. Це з одного боку. З іншого – відкритість та відвертість суджень про ринок, нове виробництво, стан справ у використанні різних видів друку. Впевнений, що все це стане в пригоді тим, хто розвиває друкарський та пакувальний бізнес в Україні.
