ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР УПАКОВКА

«Інформація — наша професія». Цей лаконічний слоган вперше з’явився на сторінці редактора в першому номері журналу «Упаковка» 2010 року. Інформація — це своєрідна комунікація між редакцією, авторами статей і читачами, які отримують нові знання про упаковку та всі її складові. Авторський колектив журналу почав створюватися з найпершого номера, в якому можна знайти прізвища перших 15 авторів. Минуло 30 років. Кількість авторів, які хоча б раз друкували свої матеріали на сторінках 170 випусків журналу, зросла в 75 разів і на сьогодні складає 1133 фахівці, серед яких 124 іноземних із 24 країн, 64 доктори наук, 161 кандидат наук. Вони надрукували 3208 наукових та інформаційних статей.

 

Редакція ухвалила рішення надати слово в цьому номері журналу двом видатним нашим авторам: доктору технічних наук Олександру Гавві (157 статей) та професору з упаковки Валерію Шредеру (110 статей), які з першого номера входили до редакційної колегії журналу й протягом багатьох років формували його редакційну політику.

 

Але спочатку дамо слово людині, яка першою в лютому 1996 року запропонувала видавати український журнал пакувального спрямування. Це Олександр Кучеренко, на той час керівник Управління тари та пакувальних матеріалів Міністерства економіки України.

Валерій Кривошей, к.х.н.

 

Мої спогади
Олександр Кучеренко, м. Київ

 

Пригадую перші роки після того, як Україна повернула свою незалежність. У всі часи виробництво сільськогосподарської продукції та продуктів харчування в Україні було пріоритетним. Але для подальшого його розвитку, зокрема експорту в інші країни, не вистачало сучасних пакувальних матеріалів, упаковки та пакувального обладнання. Потужним кроком у цьому напрямі стала «Державна програма розвитку виробництва тари та пакувальних матеріалів на період до 2000 року», підготовлена широким колом фахівців за ініціативою Управління тари та пакувальних матеріалів Міністерства економіки України й затверджена постановою Уряду.

 

Ця Програма, яка охоплювала різні аспекти вирішення наукових, технічних і технологічних проблем виробництва пакувальних матеріалів та упаковки, об’єднала наукові та виробничі колективи й стала таким собі двигуном у розвитку пакувальної галузі. Результатом стали бізнес-плани оновлення багатьох підприємств, у тому числі за рахунок кредитного фінансування, організованого за дорученням Європейської комісії. Так було введено нові потужності та впроваджено у виробництво сучасні пакувальні матеріали й різноманітні види упаковки з полімерів, паперу, картону та гофрокартону в Жидачеві, Донецьку, Рівному, Слов’янську, Дніпрі та інших містах.

 

Важливим кроком стала організація підготовки інженерних кадрів для цих підприємств. Уже в 1993 році першими почали готувати інженерні кадри за спеціальністю «Машини та технології пакування» в Національному університеті харчових технологій. Потім до них долучилися інші університети та академії Києва, Львова, Харкова, Дніпра, Луцька та інших міст.

 

Але не вистачало інформаційного забезпечення розвитку нової для України пакувальної галузі. Досвід інших країн підказав, що потрібен професійний журнал, який би не тільки на своїх шпальтах поширював досвід розробки та впровадження новітніх пакувальних матеріалів, упаковки, технологій та обладнання для їх виробництва, але й став би організатором семінарів, круглих столів, конференцій та інших інформаційних заходів. На той час досвід у підготовці інформаційного видання мав науковий і проєктний інститут хімічної промисловості, який видавав журнал «Хімічна промисловість» та виконував наукові дослідження з розробки пакувальних матеріалів та упаковки для товарів побутової хімії, зокрема в межах уже згаданої Державної програми. Він і став засновником першого в Україні журналу «Упаковка», організатором редакційної колегії, редакції та їх роботи з підготовки та видання журналу. А згодом були засновані громадська організація «Клуб Пакувальників» та Інформаційно-аналітичний центр «Упаковка», які разом проводять роботу з інформаційного забезпечення пакувальних компаній України.

 

Минуло 30 років! Вийшло 170 номерів журналу «Упаковка», в тому числі у важкий час воєнної агресії росії. Працює потужний, у більш ніж тисячу фахівців, авторський колектив. Підготовлено та надруковано 123 видання (книги, каталоги, газети, збірки доповідей) загальним накладом 73500 примірників. Журнал підтримав організацію та проведення 93 інформаційних заходів з участю понад 7500 фахівців. Уся ця робота виконана колективом професіоналів високого ґатунку. А її потужним результатом стало прискорення розвитку пакувальної індустрії України, виробництво сучасних пакувальних матеріалів та упаковки, які успішно конкурують на світових ринках.

 

Мені залишається побажати: «Так тримати!».

 

 

Для мене це було школою
Олександр Гавва, д.т.н., НУХТ, м. Київ

 

Запрошення в редакційну колегію журналу «Упаковка», яке я отримав від його головного редактора, мене дещо збентежило. Адже крім написання наукових статей, дисертацій досвіду у видавничій справі не було. Я не знав, чим можу бути корисним. Але після перших зустрічей із членами редакційної колегії, інтенсивного, іноді бурхливого та емоційного спілкування про майбутнє періодичного видання, яке буде відображати проблеми пакувальної індустрії, загорівся вогник можливостей.

 

Найбільше серед численних засідань редакційної колегії вразила перша зустріч, на якій обговорювали концепцію та стратегію видання, а також назву журналу. Упаковка — це термін, який охоплює і тару, і допоміжні пакувальні засоби, і дизайн, а тому одностайно ухвалили рішення, що наш журнал матиме назву «Упаковка». Можливо, це тільки сьогодні спадає на думку філософський підтекст назви: «У — Україна», «паковка — паковання», тобто українське паковання.

 

На перших засіданнях редколегії обговорювали всі моменти видання: від структури журналу до текстів статей, кольорів, шрифтів тощо. Багато хто із членів редколегії, як і я, приймали рішення не за видавничими правилами, а за вподобаннями. Із часом прийшов досвід, у команді журналу почали працювати професійні редактори, дизайнери, маркетологи та інші спеціалісти, які якісно виконували свої професійні обов’язки. Кожний номер журналу, кожна стаття або інформація тривалий час обговорювалися, але це і була велика школа пізнання нового. Журнал ставав відомим не тільки в Україні, але й за кордоном. Його читали, обговорювали, писали статті, чекали нового номера.

 

Одночасно з відкриттям журналу «Упаковка» заклади вищої освіти України почали відкривати нові спеціальності, за якими здійснювали підготовку вкрай необхідних спеціалістів для пакувальної індустрії. У закладах вищої освіти, як і на підприємствах, що виготовляли упаковку, упаковану продукцію, бракувало інформації щодо пакувальних матеріалів, дизайну упаковки, пакувального обладнання, технологій пакування, логістики тощо. Цей фактор частково стримував розвиток пакувальної індустрії загалом. Таку інформаційну порожнину спробував заповнити часопис «Упаковка», розширюючи рубрики, видаючи книги, підручники, посібники. Для цього було залучено фахівців Держстандарту, фахівців-практиків як українських, так і закордонних. Нині можна стверджувати, що журналу це успішно вдалося.

 

На початку 2000-х років відбулися перші випуски фахівців із закладів вищої освіти, розпочалося виконання наукових проєктів у галузі пакувальної індустрії, і для підтримки нового покоління фахівців-пакувальників-дослідників журнал перейшов на рівень фахових для технічних спеціальностей. Це сприяло виконанню, впровадженню та захисту десятків дисертаційних робіт.

 

Організація та проведення всеукраїнських конкурсів наукових студентських робіт «Золотий каштан», міжнародної конференції «Новітні технології пакування» показали доцільність розширити журнал «Упаковка» додатком, де друкувалися результати студентських наукових робіт. Таким чином, журнал охопив практично всі активні сфери пакувальної індустрії. Все це вивело його на високий інформаційно-аналітичний рівень для фахівців і здобувачів освіти в пакувальній індустрії. Його читали, він був у всіх бібліотеках закладів вищої освіти України і не тільки. Це був рупор усього нового, прогресивного, інноваційного, що було в пакувальній індустрії.

 

Особисто сприймаю з гордістю, що був біля витоків журналу, його становлення та розвитку. Можливо, діяльність у журналі сформувала і мій професійний світогляд. Безумовно, ця робота — одна із складових моєї професійної діяльності. Вона не заважала, а якісно доповнювала виконання педагогічної й наукової роботи. Це відчувається при відвідуванні підприємств, виставок, конференцій, при зустрічах зі своїми учнями.

 

У журналі «Упаковка», поряд із рецензуванням статей, друкував свої та в співавторстві з колегами наукові статті. Їх достатньо багато, але для мене найбільш важливими є ті, в яких формувалася класифікація пакувальних матеріалів, упаковки, пакувальних машин. Це був базис розуміння системи, зв’язок її елементів. На основі класифікації можна вибудовувати нове та знаходити шляхи інтенсифікації. Другим важливим моментом є видання підручника, на який і сьогодні є попит у закладах вищої освіти.

 

Світ розвивається за циклоїдними законами, і матеріальні об’єкти також. Зараз нові підходи до представлення та оформлення інформації. На перше місце виходить штучний інтелект, за допомогою якого генерується відповідна інформація. Журнал «Упаковка» має існувати ще довго, але в складі загальновизнаних інтелектуальних систем інформативності.

 

Дякую всім колегам, співробітникам, з якими тривалий час працював у журналі «Упаковка», Клубі Пакувальників України. Це була моя потужна школа зв’язку з виробництвом, наукою та інформацією.

 

Моя робота в журналі
Валерій Шредер, м. Київ

 

Випуск першого номера журналу «Упаковка» 30 років тому сприйняв із великим задоволенням і радістю. На мою думку, це дозволило почати об’єднання всіх пакувальників країни навколо єдиного інтелектуального центру й відкрило шлях до міжнародної спільноти пакувальників. До того ж приємно було увійти до складу редакційної колегії журналу і тим самим стати причетним до організації його випусків.

 

Моя робота була пов’язана переважно з підготовкою та написанням статей. Уже в першому номері було надруковано дві мої статті. Одна з них мала назву «Классификация упаковки». Із цієї публікації я розпочав свою роботу з упорядкування термінології паковання. Наскільки це потрібно, я зрозумів після знайомства в 1996 році з відомим німецьким спеціалістом-товарознавцем Г. Грундке, від якого отримав у подарунок книгу «Lexikon der Warenschaden». На жаль, нині ці роботи, як і взагалі дослідження у сфері українського мовознавства, майже не проводяться. Проте я маю надію, що їх відновлять, і тоді, мабуть, доведеться русифіковану назву нашого журналу «Упаковка» змінити на «Паковання».

 

Із матеріалів другої статті «Родословная бумажных упаковочных материалов» у подальшому народилося кілька книжок. Найвідоміша з них — «Упаковка из картона», написана у співавторстві з С.Ф. Пилипенком.

 

Кожна публікація в журналі приносила нову інформацію. Отримані відомості я використовував у своїй практичній роботі в компанії «Укрпластик», і це започаткувало серії публікацій у журналі «Упаковка». Наприклад, про торгові марки пакувальних матеріалів «Укрпластика»: «BIPAN — основная торговая марка Укрпластика», «SOLAN — блестящий упаковочный материал Укрпластика», «ALPAN — ламинаты на основе алюминиевой фольги», «TWISPAN — «твист-пленки» Укрпластика», «VIPAN — VIP-пленки Укрпластика».

 

Потім я підготував серію статей про використання пакувальних матеріалів «Укрпластика»: для охолоджених і заморожених продуктів, для сухих і сушених продуктів, для випечених продуктів із борошна, для снеків, для кондитерських виробів, для майонезу, кетчупу, соусів, для напоїв, для косметики, засобів особистої гігієни та туалетного приладдя, для товарів побутової та будівельної хімії, для мийних засобів та багато інших. Але найбільшу користь та задоволення мені приносили статті з історії паковання. В останні роки я накопичив багато матеріалів з історії розвитку паковання в Україні. Але про це, напевно, напишу окрему статтю в журналі «Упаковка».

 

Протягом усіх 30 років існування журнал «Упаковка» відігравав важливу роль у роботі українських пакувальних компаній. І найголовнішим було постійне інформування про українських виробників пакувальних матеріалів та упаковки, що значно зміцнювало їх позиції на пакувальних ринках.

 

А серед моїх побажань журналу на майбутнє хочу виділити наступне: посилити інформаційну роботу у вищій школі для сприяння підготовці висококваліфікованих спеціалістів та співпрацю із спеціалістами з країн колишнього Радянського Союзу.