Разом із часописом «Упаковка»
10.06.2026
Часто згадую ті часи, коли невелика команда моїх професійних партнерів, базуючись на досвіді видавничої групи наукового інституту, в якому я тоді працював, готувала до видання перший номер журналу. Мало хто з нас тоді уявляв його майбутнє. Головне було почати і не зупинятись, формуючи склад редакційної ради, редакції, залучаючи колег і партнерів до авторського колективу та рекламної підтримки. Саме колектив фахівців української пакувальної справи разом із нашими партнерами з інших країн і став головним живильним джерелом, яке безперервно в різній формі протягом 30 років наповнювало український інформаційний пакувальний простір. І це не тільки 171 номер журналу. Це ще 15 книг та монографій, 57 збірок конференцій, 35 каталогів, 19 газет на пакувальну тематику загальним накладом 73500 примірників. А ще 17 конференцій «Пакувальна індустрія» (295 доповідей, 1060 учасників), 24 конференції для молодих вчених «Новітні технології пакування» (398 доповідей, 1765 учасників), 26 студентських конференцій «Золотий каштан» (423 доповіді, 4450 учасників).
У цьому номері редакція вирішила надати слово активним наповнювачам цього інформаційного джерела: Івану Регею, доктору наук, професору НУ «Львівська політехніка», Павлу Замотаєву, доктору наук, керівнику ХГ «Консалтинг», Володимиру Слабому, голові виконавчого комітету УКРПЕК.
Валерій Кривошей, к.х.н.
Журнал як майданчик для спілкування
Павло Замотаєв, д.х.н. ХГ «Консалтінг», м. Київ
"Як спеціаліст у галузі полімерної хімії, у своїх публікаціях я намагався висвітлювати сучасний стан розвитку в галузі гнучкої й жорсткої полімерної упаковки та матеріалів, що застосовуються для їх виробництва"
Я належу до частини академічних вихованців, які в період деградації нормального ставлення до вітчизняної науки в середині 1990-х емігрували не за кордон, а у сферу прикладної діяльності. У другій половині 1990-х та на початку цього століття багато галузей цивільного виробництва почали швидкими темпами «переозброюватися», впроваджуючи західні технології. Це вимагало відповідного обладнання й матеріалів. Відбувся якісний зсув у галузі гнучкої, бар’єрної упаковки, замість скляних пляшок почали використовувати полімерні тощо. Було впроваджено нове обладнання для флексографічного та глибокого друку, ламінації, термоформування, виробництва преформ… Відповідно виникла нагальна потреба в інформуванні фахівців про нові технології й матеріали. На теренах СНД деякі видавництва спробували задовольнити її за рахунок перекладів фахових закордонних видань. Результат цього був не дуже позитивним: частково інформація була застарілою, а головне — фахівців-пакувальників недостатньо залучали до участі в редагуванні перекладів. Як наслідок, зміст перекладів виявився дещо спотвореним і складним для сприйняття.
Створення українського фахового журналу «Упаковка», орієнтованого на широкий загал — пакувальників, поліграфістів, харчовиків, ритейлерів, дизайнерів, маркетологів — стало дуже своєчасним і корисним.
Мені пощастило познайомитися із засновниками журналу й відновити можливість як ділитися інформацією та своїми висновками, так і отримувати нові знання та простір для плідного спілкування. Закономірним було розширення діяльності редакції на видання фахових книжок вітчизняних авторів. Це дало змогу забезпечити актуальність інформації та її доступність для зацікавленої аудиторії. Мені приємно, що першим у цій серії було моє невелике за обсягом видання «Орієнтовані поліпропіленові плівки».
Як спеціаліст у галузі полімерної хімії, у своїх публікаціях я намагався висвітлювати сучасний стан розвитку в галузі гнучкої й жорсткої полімерної упаковки та матеріалів, що застосовуються для їх виробництва. Слід визнати, що мої погляди на деякі матеріали, перш за все так звані біорозкладні полімери, зазнали істотних змін. Початковий ентузіазм, який я відчував при їх появі на ринку наприкінці минулого сторіччя, змінився на стриману оцінку їх користі, обмеженої нішевим застосуванням, і визнанням їх шкоди, якщо лобістські групи нав’язують їх як заміну дешевих традиційних полімерів із кращими технологічними й споживчими властивостями. На жаль, в останнє десятиріччя ринковий ландшафт зазнав суттєвих спотворень, пов’язаних із впливом та активізмом різних навколоекологічних груп. Усі вони використовують емоції замість об’єктивних наукових даних для нагнітання страхів у суспільстві. Об’єкти їхніх атак різні: від атомної енергетики й викопного палива, ГМО та агрохімії до полімерів. Але мета одна: отримання грантів і пожертв від урядів та фондів і відкупних від зацікавлених галузей. Загалом спрямованість моїх публікацій за останні роки — це намагання протистояти полімерофобії в галузі пакування. На жаль, я не можу похвалитися великими успіхами, бо ці негативні тренди мають багато прихильників, у тому числі в ЄС, ідеї з якого ми схильні компілювати в нездійсненному сподіванні, що нас за це туди приймуть. Сподіваюся, що настане час і Європа зможе визнати свої помилки, як уже сталося з атомною енергетикою.
Слід зазначити, що інформаційне поле за попередні три десятиріччя зазнало суттєвих змін. Для просунутого користувача комп’ютера вже немає мовних бар’єрів, труднощів у пошуку, а штучний інтелект зможе підготувати реферат на будь-яку тему. З іншого боку, в цьому нестримному потоці інформації все важче не захлинутися, зростає частка публікацій, що не проходять рецензування, багато даних не підтверджуються й мають явно суб’єктивний характер, а щоб ШІ дав корисну пораду, йому треба вміти поставити коректне завдання. Загальна тенденція зміщення видань в онлайн, напевно, торкнеться й журналу «Упаковка». Але його спроможність зберегтися як майданчик, де зацікавлені читачі зможуть знайти підказки до наявних трендів, зберегти комунікації з конкретними спеціалістами, познайомитися не стільки з набором фактів, а з їх аналітичною оцінкою, не викликає сумніву.
Партнер пакувальної індустрії
Володимир Слабий, УКРПЕК, м. Київ
"Навколо журналу об’єдналися однодумці та професіонали високого ґатунку, які проводять об’ємну й кропітку роботу, забезпечуючи змістовне наповнення матеріалами кожного номера"
Шляхи журналу «Упаковка» та Української Пакувально-Екологічної Коаліції (УКРПЕК) перетнулися ще наприкінці 1990-х років. Створення УКРПЕК 1999 року було відповіддю виробників упаковки та пакованої продукції на запровадження владними інституціями країни дискримінаційних вимог до питань управління упаковкою та її відходами. Протидія прийняттю ряду постанов Уряду та відповідних наказів міністерств і відомств об’єднала зусилля виробників пакувальної індустрії та інших суб’єктів, дотичних до цієї сфери діяльності. Враховуючи, що метою діяльності УКРПЕК є дослідження сфери управління упаковкою та її відходами, впровадження проєктів у цій сфері, журнал «Упаковка» якраз і став тоді нашим надійним багаторічним партнером.
У подальшому, із 2002 року, ми отримували постійну фахову експертизу вже наших спільних рекомендацій до п’яти зареєстрованих у Верховній Раді законопроєктів «Про упаковку та відходи упаковки». Завдяки такому співробітництву УКРПЕК і журналу «Упаковка» ми є визнаними експертними представниками пакувальної галузі при розробці та опрацюванні законодавчих і нормативно-правових актів у сфері управління упаковкою та її відходами. Одночасно ми є організаторами численних спільних заходів: конференцій, семінарів, круглих столів тощо. Особливою частиною нашої співпраці є інформаційна діяльність шляхом публікації в журналі статей на відповідну тематику. Вже з початку 2000-х років особлива увага таких публікацій була зосереджена на питаннях розширеної відповідальності виробника (РВВ), запровадження пілотних проєктів із роздільного збирання відходів упаковки в Україні, обміну досвідом із країнами ЄС, законодавчого регулювання цієї сфери діяльності, порівняння різних моделей функціонування системи РВВ, їх переваг і недоліків, визначення найбільш оптимальних підходів з урахуванням українських реалій. Звичайно, життя не стоїть на місці. Пакувальна індустрія розвивається. Тому журналу важливо проводити постійний моніторинг такого розвитку, зокрема у зв’язку з прийняттям нового Регламенту 2025/40 (ЄС) про упаковку та відповідною його імплементацією в законодавство України.
Окремо хочу звернути увагу на успішну роботу колективу редакції журналу, який забезпечує випуск шести номерів на рік уже протягом 30 років, особливо під час війни. Навколо журналу об’єдналися однодумці та професіонали високого ґатунку, які проводять об’ємну й кропітку роботу, забезпечуючи змістовне наповнення матеріалами кожного номера видання, яке продовжує займати чільне місце в інформаційному просторі пакувальної індустрії України.
Я вірю в успішне майбутнє журналу «Упаковка», який потрібен пакувальній спільноті України!
Майбутнє формується сьогоденням
Іван Регей, д.т.н., НУ «Львівська політехніка»
"…Клуб Пакувальників сформував надійний «з’єднувальний місток» між ученими — здобувачами наукових ступенів і фаховим виданням — журналом «Упаковка»"
Пакувальна індустрія нашої країни — багатогранна. Вона — плідний симбіоз матеріального, технічного, навчального, наукового, інноваційного… Не дивлячись на широкий спектр неподібних та різнорідних її складових, журналу «Упаковка» протягом усіх 30 років вдається інтегрувати інформаційні потоки в спрямоване русло та доносити потрібну інформацію як до фахівців пакувальної справи, так і до споживачів продукції й товарів в упаковці. Цьому сприяє фахова систематизація свіжих матеріалів майже за всіма рубриками часопису.
Моя перша зустріч із журналом відбулася майже 28 років тому. Надісланий мені примірник (№ 3 за 1998 рік) відгонив свіжою поліграфічною фарбою та «запрошував» відкривати нове зі світу пакувальної справи. Публікація наукової статті про запропоновані інновації у виробництві картонних паковань увійшла в історію як стартова праця у важливій науковій царині вдосконалення технологій та техніки виробництва тари. Цей напрям став основним у науковій діяльності тодішньої кафедри поліграфічних машин Української академії друкарства, а результати напрацювань вилились у захист здобувачами кандидатських дисертацій. Не забарилася й наступна публікація: через рік, у другому номері часопису, автори вже ділилися результатами досліджень про раціональні співвідношення розмірів картонних засобів пакування. Без перебільшення стверджую, що публікація статті в третьому номері журналу за 1998 рік стала відправною точкою старту з підготовки цілої плеяди науковців кафедри з напряму вдосконалення обладнання для продукування картонної тари.
Долі було потрібно розпорядитися, щоб 2007 рік поділив відтинки часу до та після нього. Річ у тім, що того року я захищав дисертацію, яка була присвячена новим технічним рішенням у виробництві тари з картону. Так ось, із 1998-го до згаданого року на сторінках часопису «Упаковка» було надруковано 16 статей, які стали вагомою складовою наукового доробку, використаного в роботі. Сьогодні складаю велику вдячність та пошану редакційній колегії журналу, Валерію Кривошею, головному редакторові, Олександру Гавві, професорові НУХТу, за фахову підтримку протягом першого та другого, який триває, часових відтинків. Добрі згадки залишив додаток «Університет», що доповнював часопис та знаходив свою студентську аудиторію. Екземплярів додатка було достатньо для всіх студентів групи, які цікавилися новинами, пробували та ставали його дописувачами. Переглядаючи матеріали опублікованих статей у часописі «Упаковка» (а їх назбиралося майже пів сотні), декілька разів зупинявся на фотографії, звідки уважно дивиться усміхнена дівчинка, спершись ліктями на картонний пакунок для маляти. Мова йде про статтю «Картонне паковання в умовах застосування циркулярних технологій» (№ 2 за 2020 рік). На початку статті, виокремленому як «“Ода” картонним коробкам. Тепер і в Україні», розповідалося про картонні коробки з корисними дрібничками для малят. За прикладом Фінляндії, наш уряд став виділяти сім’ям, у яких народилося немовля, коробки з корисними дрібничками всередині. Сам факт турботи про найменших громадян держави створенням затишку з використанням гофрованого картону є ключовим результатом важливості та спрямованості пакувальної індустрії. Цей приклад справедливо підтверджує статус унікальності пакувального матеріалу, який є «рідним» для споживачів і довкілля.
Про роль журналу «Упаковка» в підготовці здобувачів третього рівня освіти красномовно свідчить стаття «Співпраця Української академії друкарства з Клубом Пакувальників України як вагомий фактор впливу на якість підготовки магістрів та здобувачів наукових ступенів», яка була опублікована в шостому номері за 2023 рік. Цей рік був переломним на історичному відтинку функціонування УАД як самостійного закладу вищої освіти, оскільки 2024 року академія була приєднана до Національного університету «Львівська політехніка». Проте найвагомішим результатом залишилося те, що Українська академія друкарства та Клуб Пакувальників протягом 25-річної історичної співпраці створили унікальну систему взаємодії в напрямі підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації. Як лаконічно зазначено в статті, «…Клуб Пакувальників сформував надійний «з’єднувальний місток» між ученими — здобувачами наукових ступенів і фаховим виданням — журналом «Упаковка», що вже чверть століття сприяє успішному становленню вчених із науковими ступенями». Таким «з’єднувальним містком» скористалися шестеро моїх здобувачів, які стали кандидатами технічних наук та докторами філософії станом на 2024 рік. Яскравий приклад результативної співпраці з Клубом та журналом пов’язаний із Петром Бегенем, який, будучи студентом, у 2010-му став переможцем чергового конкурсу «Золотий каштан», нагороди отримав у Львівській національній опері з нагоди святкування 80-річчя Української академії друкарства, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук та готує до захисту докторську дисертацію. Як для наукового керівника здобувачів наукових ступенів, цінним був фаховий статус часопису «Упаковка», яким скористалися всі аспіранти. За умови його відсутності наукові напрацювання у формі статей сьогоднішніми вимогами до публікацій зміщують їх із фахового рівня до рівня апробацій.
Злагоджена робота редакції сприяє вчасному виходу шести номерів часопису «Упаковка» протягом року. Це об’ємна, кропітка та ґрунтовна робота, результати якої виливаються у фахове змістовне наповнення матеріалами кожного номера. Важливою є рубрика «Маркетологи інформують…», свіжі матеріали якої цінні для аналізу здобувачами освіти при підготовці наукових публікацій. У кожному номері журналу читач завжди знайде корисну інформацію про інноваційні розробки пакувальних матеріалів і паковань, технології та обладнання для їх виготовлення з усього світу. Важливо, що матеріали про інноваційні розробки пакувальної продукції редакція підбирає та систематизує відповідно до основної теми номера. Оперативність — інша відмінна риса редакційної колегії часопису «Упаковка». Результати конкурсу «Золотий каштан», проведення конференцій «Новітні технології пакування» та «Пакувальна індустрія» стають відомими читачам у свіжому номері відразу після їх проведення.
Майбутнє часопису «Упаковка» формується сьогоденням. Він є затребуваним та повинен розширювати корисність для читачів різного віку (школярів, студентів, аспірантів, докторантів), різного фахового спрямування (механіків, технологів, економістів), фахівців, які впроваджують економне витрачання пакувальних матеріалів та інноваційні розробки. Зрештою — для усіх задля збереження навколишнього природного середовища для майбутнього.
