ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР УПАКОВКА

 

Виставка K 2025, що проходитиме з 8 по 15 жовтня в Дюссельдорфі, поставила собі за мету розв'язання центральних проблем нашого часу. Одна з трьох головних тем звучить як «Формування циркулярної економіки». Є достатньо причин, щоб пролити світло на поточний стан справ у сфері циркулярності за шість місяців до провідної світової виставки індустрії полімерів та гуми.

 

Світ переживає кризу сировини: щорічно споживається понад 100 млрд т сировини, але понад 90% використаної сировини не переробляється. Це тривожне співвідношення, на яке вказав Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Зростання витрат на CO₂, нестабільні ціни на сировину та геополітична нестабільність створюють додатковий тиск на компанії щодо більш ретельного управління ресурсами. Циркулярність вважається вирішальним важелем для досягнення сталого майбутнього. Аналіз консалтингової компанії Material Economics показує, що Європа могла б заощадити 450 млн т CO₂- екв. завдяки замкнутим циклам матеріалів до 2030 року, що відповідає 8% поточних викидів. У довгостроковій перспективі Фонд Еллен Макартур прогнозує, що до 45% викидів можна було б уникнути завдяки замкнутій циркулярній економіці.

 

Ця трансформація також має величезний економічний потенціал: за оцінками консалтингової групи EY, використання вторинної сировини зменшує споживання енергії на 20–90%, заощаджує значну кількість води та може заощадити європейським фірмам до €465 млрд матеріальних витрат за рік. Міжнародна організація праці (МОП) також очікує, що у світі буде створено 7-8 млн нових робочих місць завдяки переходу до циркулярної економіки до 2030 року. Дедалі більше прикладів використання показують, що циркулярність має не лише екологічний, але й економічний сенс. Наприклад, німецька Cabka Group щорічно виробляє піддони та ящики з близько 150 000 т перероблених полімерів, згідно з їхніми власними даними, доводячи тим самим, що відходи можна перетворити на цінні продукти.

 

Індустрія полімерів: ключовий сектор, якому потрібно прискоритися
Індустрія полімерів відіграє ключову роль у цій трансформації. У 2023 році, за даними Plastics Europe, у світі було вироблено 413,8 млн т полімерів, але частка перероблених матеріалів залишається низькою: лише 8,7% полімерів було перероблено (здебільшого шляхом механічної переробки), тоді як левова частка була спалена або захоронена на звалищах. Це відбувається навіть незважаючи на те, що перероблені матеріали мають величезний потенціал. Їх виробництво потребує значно менше енергії, ніж виробництво нових продуктів із викопної сировини, тим самим суттєво зменшуючи викиди CO₂. Крім того, їх використання підвищує надійність поставок – а цей фактор набуває все більшого значення в часи геополітичних криз.

Однак переробка є технічно складною й часто дорожчою, ніж виробництво нових полімерів. Зрештою, побутові полімерні відходи мають бути відсортовані, очищені та ретельно підготовлені. Крім того, правові вимоги є суворими, високоякісні перероблені матеріали є дефіцитними, а багато процесів є енергоємними – усе це призводить до вищих виробничих витрат порівняно з виробництвом нових полімерів. «Проте ніхто не хоче нести більші витрати, – підкреслює Ульріх Райфенхойзер, голова Консультативної ради виставки K. – Полімери є настільки успішними, тому що вони набагато кращі за інші матеріали. Але перехід до циркулярної економіки коштує грошей. Ця проблема витрат не буде вирішена без регуляторних вимог».

 

Однак відповіді на питання про те, як працюватиме перехід до функціонуючої циркулярної економіки, різняться від країни до країни.

 

 

Європа орієнтується на регулювання
У той час як інші країни зосереджуються на добровільних зобов'язаннях і ринково-орієнтованих рішеннях, Європа регулює законодавчо. Такі стратегії, як «План дій циркулярної економіки» (CEAP), і такі регулювання, як Регламент про упаковку та відходи упаковки (PPWR) і Директива про одноразові пластикові вироби (SUPD), стимулюють перехід до циркулярності за допомогою показників переробки, обов'язкового вмісту перероблених матеріалів і розширеної відповідальності виробника (EPR). PPWR показує, як це працює: з 2025 року одноразові ПЕТФ-пляшки повинні містити щонайменше 25% перероблених полімерів, і цей відсоток зросте до 30% до 2030 року. Для таких виробників, як Coca-Cola або Nestlé, це означає перебудову їхніх ланцюжів поставок, пошук високоякісних перероблених матеріалів, адаптацію виробництва – інакше вони ризикують забороною на продаж. SUPD також має вплив: у Литві рівень повернення ПЕТФ-пляшок зріс із 34% до 92% після запровадження системи застави – всього за два роки. Компанії стикаються із серйозними викликами в цьому процесі: обмежена доступність високоякісних перероблених матеріалів, технічна складність переходу на дизайн, придатний для переробки, – не кажучи вже про короткі терміни, встановлені для дотримання цих часто складних вимог.

Хімічні інгредієнти також усе більше потрапляють у фокус уваги ЄС. Особливо спірним є поводження з PFAS, оскільки заборона може значно ускладнити переробку, тому що велика кількість полімерних відходів буде класифікована як забруднена та виключена із циркулярної економіки. Тому Вольфганг Ґроссе Ентруп, генеральний директор VCI, застерігає від тотальної заборони: «З кожною окремою речовиною, забороненою в ЄС, зростає ризик того, що все більше гравців нашої галузі перемістяться в менш регульовані регіони. Однак це не розв'язує початкову проблему».

 

 

Азія: між досягненнями та структурними дефіцитами
На Азію припадає 53% світового виробництва полімерів – і вона є основним джерелом полімерних відходів. У той час, як деякі країни дотримуються амбітних стратегій переробки, іншим бракує базової інфраструктури.

Китайський наступ на циркулярність: централізоване управління, послідовне впровадження

Протягом тривалого часу Китай був найбільшим імпортером полімерних відходів, тепер країна змінює свій курс. Прийнявши свою «Національну політику меча», країна припинила імпорт несортованих полімерних відходів і тепер стимулює розширення власних структур переробки. 14-й п'ятирічний план зосереджується на сучасних системах збирання й сортування та сприяє як механічній, так і хімічній переробці. До 2035 року промисловість прагне бути значною мірою декарбонізованою та має перейти до замкнутих матеріальних циклів. Ця стратегія супроводжується «Законом про сприяння розвитку циркулярної економіки», який зобов'язує компанії приймати назад і безпечно утилізувати конкретні продукти, а також створенням державної China Resources Recycling Group для централізованого контролю за трансформацією.

 

Японія та Південна Корея: систематичне стимулювання технологій
Японія та Південна Корея є одними з піонерів у циркулярній економіці. І це не в останню чергу завдяки чітким політичним цілям та завчасно ухваленому законодавству. У Японії Закон про переробку контейнерів та упаковки вже з 1990-х років зобов'язує компанії брати участь у системах повернення та переробки. Це підтримується Законом про обіг полімерних ресурсів, прийнятим у 2022 році, який сприяє використанню перероблених матеріалів і передбачає детальні плани переробки полімерних виробів.

Південна Корея дотримується системного технологічно-орієнтованого підходу через свій новий Закон про сприяння переходу до суспільства циркулярної економіки (APTCES): обов'язкові показники переробки, чіткі вимоги до сталого дизайну продукції, а також цільове регулювання важкоперероблюваних продуктів. Крім того, компанії, які бажають вивести на ринок нові технології переробки, тимчасово звільняються від обмежень.

На відміну від Європи, ці дві країни роблять ставку на чіткі обов'язки, практичне впровадження та цільове фінансування інновацій, а не на детальне регулювання. Цей підхід підтримується високим рівнем суспільної згоди й відповідальності, взятої на себе в цілому, коли йдеться, наприклад, про роздільне збирання відходів та економію ресурсів.

 

Від Індії до Індонезії: чому циркулярна економіка сповільнюється
В Індії Правила управління полімерними відходами (PWMR) зобов'язують компанії приймати назад полімерні відходи. Незважаючи на цей важливий крок, недостатня інфраструктура та різні регіональні застосування правил залишаються серйозною проблемою для загальнонаціонального впровадження. Подібні проблеми існують у В'єтнамі, де у 2022 році був прийнятий закон про розширену відповідальність виробника (EPR). Він покладає на виробників та імпортерів відповідальність за забезпечення придатності їхньої продукції до переробки.

У Таїланді «Дорожня карта управління полімерними відходами до 2030 року» має на меті переробку або енергетичне використання 100% полмерних відходів до 2027 року. В Індонезії існують місцеві ініціативи, але немає комплексної національної стратегії. Одна із цілей – різко скоротити кількість полімерних відходів, які потрапляють у море, до 2040 року.

Незважаючи на прогрес, досягнутий у цих країнах, регіональна фрагментація управління відходами та відсутність інфраструктури продовжують становити серйозну проблему. Підвищення обізнаності населення та більша залученість промисловості визначать успіх або невдачу цих заходів.

 

Північна Америка: фрагментарний підхід до стратегії
У Північній Америці стратегії циркулярності сильно фрагментовані. США дотримуються підходу, який включає як ініціативи штатів, так і заходи приватного бізнесу. 33 штати США запровадили програми розширеної відповідальності виробника (EPR), які зобов'язують виробників одноразової упаковки фінансово брати участь в управлінні відходами. До 2032 року 100% упаковки має бути придатною для переробки або компостування, а 65% одноразової упаковки має бути перероблено. Однак інші штати відстають. Існує також інша причина, чому переробка полімерів у США має низький рівень поширення порівняно з рештою світу, незважаючи на сучасні технології переробки: «Немає ні національної, ні загальнодержавної програми переробки, яка б охоплювала хоча б один повний федеральний штат. Замість цього окремі міста та муніципалітети вирішують, чи збирають вони відходи, як і які», – пояснює німецьке федеральне агентство сприяння економічному розвитку Germany Trade & Invest (GTAI).

Канада дотримується більш комплексного підходу до просування циркулярної економіки. Уряд запровадив «Федеральний реєстр пластику» – національний реєстр для збирання даних про виробництво, використання та утилізацію полімерної продукції. Він розроблений для підвищення прозорості та забезпечення ефективнішого управління пластиком. «План дій щодо нульових полімерних відходів» спрямований на зменшення кількості полімерних відходів і створення циркулярної економіки для полімерів. Він містить заходи зі скорочення одноразових полімерних виробів та сприяння повторному використанню й переробці. Крім цього, застосовується поступовий підхід до зменшення полімерних відходів шляхом заборони одноразових полімерних виробів.

 

Південній Америці ще далеко до мети
У Південній Америці циркулярна економіка ще перебуває в зародковому стані – близько 90% відходів потрапляє на звалища, а переробка має лише другорядне значення. Чилі, Колумбія та Бразилія мають національні схеми повернення та циркулярності, такі як чилійський Ley REP, колумбійська ініціатива Basura Cero або добровільні галузеві рішення в Бразилії. Уругвай робить ставку на послідовне управління відходами за допомогою свого Закону про комплексне управління відходами (Ley 19.829) та сприяє переробці упаковки. Однак, незважаючи на різні досягнення та ініціативи, інфраструктура залишається недостатньою в багатьох регіонах Південної Америки, і успіх залежатиме від подальших державних інвестицій, міжнародної співпраці та підвищення обізнаності населення.

 

Підсумок та перспективи
Циркулярна економіка є одночасно обов'язком та можливістю для індустрії полімерів. Європа дотримується суворого регуляторного підходу, Азія поєднує державне регулювання з технологічними наступами, тоді як в Америці спектр варіюється від далекосяжних вимог до фрагментарної сукупності відокремлених заходів або віри в невидиму руку ринку.

 

Але кожна модель циркулярної економіки має свої підводні камені: регулювання створює чіткі правила, але може призвести до надмірної бюрократії та нестачі інвестицій – ризик, який стає все більш відчутним у Європі. «Щоб уникнути уповільнення трансформації, нам терміново потрібні заходи для підвищення привабливості інвестицій у виробництво полімерів, придатних для циркулярної економіки, зменшення бюрократичних перешкод, спричинених надмірно тривалими процедурами затвердження, і повернення до рівних умов гри з нашими міжнародними конкурентами», – попереджає Вірджинія Янссенс, керуючий директор Plastics Europe.

 

Ринкові підходи сприяють інноваціям, але не гарантують загальнонаціонального впровадження. Централізовані стратегії забезпечують швидкий прогрес, але ризикують стати неефективними. Очевидно одне: без вищих показників переробки та більшої кількості перероблених матеріалів циркулярна економіка залишається клаптиковою ковдрою. Ті, хто вчиться один в одного, можуть поєднати сильні сторони та компенсувати слабкості.

 

Формування циркулярної економіки на виставці K 2025 в Дюссельдорфі
На K 2025 підприємства з різних секторів промисловості – виробництво сировини, машинобудування та переробка – висвітлюватимуть значні досягнення, досягнуті на сьогодні, а також узгоджені майбутні рішення для циркулярної економіки під керівною темою «Формування циркулярної економіки». Численні заходи K Specials також піднімуть цю тему, насамперед VDMA Dome. VDMA (Німецька асоціація виробників машин та обладнання) знову проведе великий відкритий форум у 2025 році, цього разу під назвою «Сила пластику». Разом із 12 компаніями-членами вона продемонструє вживу на території між павільйонами 10 та 16, наскільки важливою є технологія для впровадження циркулярності в індустрії полімерів. У спеціальному розділі виставки Plastics Shape the Future у павільйоні 6 у четвер, 9 жовтня під гаслом: «Циркулярний четвер: Перехід – Стійкість галузі – які технології забезпечать функціонування циркулярної економіки?» пройде дискусійний форум, організований Plastics Europe Germany.